Ми залишаємось одні,
Кожний в своїй самотині.
Провадити безглузді речі,
Тікаючи, боятись втечі.
Тримаючись за руки,
Іти по різних берегах.
Ковтати біль і муки,
Плекати ніжний страх.
Відкриті двері оминати.
В зачинені шибки
В нестямі кидати
Чи серце, чи його шматки.
Ми залишаємось одні.
Бо так приємніше страждати.
Так легше ті вогні,
Що в нас горять, не помічати.

P.S. I guess it's not finished...